| Головна » Статті » Поради психолога |
Виховання дисціплінованості у дітей
Виховання дисціплінованості у дітей Багатьох батьків хвилює питання: на скільки необхідна сувора дисципліна і як та коли її застосовувати? Як поєднати батьківську любов і суворі правила? Звичайно, у цьому питанні важливе почуття міри. Хоч як би парадоксально не звучало, але дітям теж потрібна дисципліна. Дотримання правил та виконання законів робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. З часом діти починають відчувати, що за батьківськими заборонами, приховуються турбота про їхню безпеку, добробут. Проте виникає запитання: чому діти, почуваючись захищеними за умов установленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються порушувати їх? Існує багато причин, але найголовніша – вони насправді постають не проти правил і вимог, а проти засобів їхнього «впровадження в життя», тобто проти силових методів, авторитаризму. Тому спробуємо відповісти на інше запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дисциплінованості? Дорослим та батькам необхідно пам’ятати: 1. У житті кожної дитини обов’язково мають існувати певні обмеження, вимоги, заборони, тобто правила. Це корисно знати тим батькам. Які прагнуть уникати сімейних конфліктів, намагаються якнайменше засмучувати малюка й отримують зворотний результат, потураючи капризуванням. Треба встановити правила поведінки та дбати про їхнє виконання. 2. Батьки мають дотримуватись меж дозволеного, чітко та спільно засуджувати погані вчинки дитини, бути послідовними. 3. Обмежень, вимог, заборон, тобто правил, не повинно бути забагато, і вони мають бути гнучкими. Дотримання цієї вимоги правила зберігає батьків від інших крайнощів – виховання в дусі «закручування гайок», авторитарного стилю. 4. Усі ці правила, разом узяті, передбачають наявність у батьків почуття міри, особливу мудрість у розв’язанні питань щодо «можна» і «не можна» у взаєминах з дітьми. 5. Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, має бути радше дружнім, аніж директивним. Не варто на запитання сина або доньки: «Чому не можна?» відповідати: «Тому, що я так сказав!», «Не можна і все!». Доречніше стисло пояснити: «Це небезпечно», «Уже пізно», «ТИ можеш зашкодити іншим і собі». Пояснення має бути коротким, чітким, зрозумілим і пояснюватися лише раз. 6. Дуже корисно заздалегідь обговорити з дитиною виконання правил і вимог, нагадуючи про них і попереджаючи про можливі труднощі. У таких випадках місія батьків – бути помічниками у виконанні добровільних зобов’язань, а не суворими наглядачами. 7. Пам’ятайте, що кожна дитина робить залюбки дві речі: вона або співпрацює з батьками, або пручається. Тому питання дисципліни розв’язується дуже просто – змалечку потрібно поводитися так, щоб дитина зрозуміла: їй вигідно співпрацювати з вами. 8. Не забувайте про власний приклад, інколи він набагато красномовніший, ніж десять правил, разом узятих. 9. Надавайте дитині змогу відчувати вашу любов постійно, хоч би де ви не були. На кожному етапі розвитку малюка ми використовуємо різну мову нашої любові та вимогливості. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову, інтонацію, яка розчулить серце дитини. У вас обов’язково все вийде, якщо ви будете уважні до свого сина чи доньки, зумієте вислухати і почути їх, будете щирими, зацікавленими. Ми любимо і завжди любитимемо своїх дітей такими, які вони є. водночас ми можемо і повинні зробити все, щоб вони хотіли і могли відкрити у собі найкраще, зробити світ навколо досконалішим. Лише так передається справжня любов і справжня турбота. І це важливо як для дітей, так і для батьків. | |
| Переглядів: 653 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
