Одного разу до мудреця прийшов чоловік.
-    Допоможи, будь-ласка! Мені так погано. Моя дочка зовсім не розуміє мене – вона не чує моїх слів, вона не розмовляє зі мною. Навіщо їй тоді голова, вуха, язик? Вона жорстока – навіщо тоді їй серце?
Мудрець сказав:
-    Коли повернешся додому – намалюй портрет своєї доньки, якою ти її бачиш, і віддай мовчки їй.
Наступного дня розгніваний чоловік знов прийшов  до мудреця і закричав:
-    Навіщо ти примусив мене вчинити таку дурницю?! Було погано, а стало ще гірше! Донька повернула мені малюнок, сповнена гнівом.
-    А що ж вона сказала тобі? – запитав мудрець.
-    Вона вигукнула: «Навіщо ти мені це приніс? Хіба тобі недостатньо дзеркала?!»